Дзвіниця церкви Костянтина та Єлени

Кам’яна споруда дзвіниці з церквою в ім’я Дмитрія митрополита Ростовського (Туптала) споруджена у 1756-1758 роках. Питання про авторство споруди, яке на думку автора довідки приписується Івану Григоровичу-Барському без достатніх підстав, залишається відкритим.

Споруда дзвіниці, розташована поряд з церквою Костянтина і Єлени, являла собою квадратну в плані триярусну споруду, верхній ярус якої був звонарським, а два нижні – церквою Дмитрія Ростовського.

У 1860-х роках за проектом єпархіального архітектора П.І. Спарро до східної састини дзвіниці було прибудовано одноповерхову з напівпідвалом трьохапсидну споруду, до якої перемістили церкву Дмитрія. У1875р. в ній було встановлено новий іконостас, зроблений за свідченями сучасників «у готичному стилі».

Добудована споруда, попри столітню різницю в часі будівництва, ззовні була витримана у бароковому стилі, майже буквально копіюючи елементи фасадів давнішої дзвіниці. Таким чином, на перший погляд споруда сприймається стилістично єдиною пам’яткою барокової доби.

У 1916 р. добудована частина, яка мала досить тонкі стіни і дерев’яні перекриття, за історичними свідоцтвами «пришла в негодность» і потребувала капітального ремонту, який, через революційні події не відбувся.

У 1930-ті роки церкву Костянтина і Єлени знесли, звонарський ярус дзвіниці розібрали, перетворивши її в утилітарну споруду.

Останнім часом споруда використовувалась як спортзал школи №17, збудованої до війни на місці знесеної Костянтинівської церкви.

Після реконструкції школи, закінченої у 2005 р., прибудову, що з’єднувала споруди школи і церкви було розібрано, що дало можливість розпочати ремонтно-реставраційні роботи.

Завдання реставрації споруди складається з двох різних задач, які потебують різного методичного підходу до їх вирішення:

1. Відтворення втраченої пам’ятки барокової архітектури XVIII ст. звонарського ярусу дзвіниці. Історичні та іконографічні матеріали а також нижні частина стін, що збереглася під дахом, дають можливість відтворення звонарського ярусу з вичерпною точністю. Відкритим залишається лише питання форми главки, яка виконана у формах ампіру (що зафіксовано вже на кресленні 1841 р.) і не відповідає бароковій стилістиці споруди вцілому. Проектом передбачено відтворення главки у барокових формах.

2. Пристосування добудованого у 1860-ті роки приміщення церкви під сучасні потреби церковної служби.

Окрім створення виразного інтер’єру церковної споруди, постає питання укріплення її поздовжніх стін, які маючи значні відхилення у зовнішні боки вимагають застосування допоміжних конструкцій для їх розвантаження та надійної фіксації.